Що таке стабілізатори для складів кромки ПВХ?

ПВХ обробляється при високих температурах, що легко виділяє HCL і утворює нестабільну полієнову структуру. У той же час HCL має автокаталітичний ефект, який ще більше руйнує ПВХ. Крім того, присутність кисню або іонів, таких як залізо, алюміній, цинк, олово, мідь і кадмій, каталізує деградацію ПВХ і прискорює його старіння. Таким чином, пластмаси будуть мати різні небажані явища, такі як зміна кольору, деформація, розтріскування, зниження механічної міцності, зниження електричної ізоляції, крихкість тощо. Щоб вирішити ці проблеми, стабілізатори, особливо термостабілізатори, повинні бути додані до складу. Стабілізатори для ПВХ включають термостабілізатори, антиоксиданти, УФ-поглиначі та хелатні агенти. При розробці формули підбираються різні сорти та різні кількості стабілізаторів відповідно до вимог використання продукту та технології обробки.

(1) Термостабілізатор Термостабілізатор повинен бути здатний захоплювати HCL з автокаталітичним ефектом, який виділяє ПВХ-смола, або бути здатним реагувати з нестабільною полієновою структурою, утвореною ПВХ-смолою, щоб запобігти або пом’якшити розкладання ПВХ-смоли. Як правило, характеристики та функції термостабілізатора, вибраного у формулі, враховують вимоги до продукту. Наприклад:

Свинцеві солі стабілізатори в основному використовуються в твердих продуктах. Стабілізатор свинцевої солі має характеристики хорошого термостабілізатора, відмінні електричні характеристики та низьку ціну. Однак він дуже токсичний і легко забруднює продукти, тому він може виробляти лише непрозорі продукти. В останні роки з'явилася велика кількість складних стабілізаторів, а однокомпонентні стабілізатори опинилися під загрозою витіснення. Композитний стабілізатор характеризується високою специфічністю, низьким рівнем забруднення, простим дозуванням на переробних підприємствах. Однак через відсутність єдиного стандарту складні стабілізатори кожної компанії сильно відрізняються.

Барієво-кадмієвий стабілізатор - клас термостабілізаторів з хорошими характеристиками. Він широко використовується в полівінілхлоридній сільськогосподарській плівці. Зазвичай використовується в поєднанні з барієм, кадмієм, цинком і органофосфітом і антиоксидантами.

Стабілізатори кальцію та цинку можна використовувати як нетоксичні стабілізатори в харчовій упаковці, медичних пристроях і фармацевтичній упаковці, але їх стабільність відносно низька, а прозорість погана, коли кальцієвий стабілізатор використовується у великих кількостях, і його легко розпилювати. мороз. Кальцієво-цинкові стабілізатори зазвичай використовують поліоли та антиоксиданти для покращення своїх характеристик, а кальцієво-цинкові композитні стабілізатори для жорстких труб нещодавно з’явилися в Китаї.

Оловоорганічний термостабілізатор має гарну продуктивність і є хорошим варіантом для твердих виробів з ПВХ і прозорих продуктів, особливо октилолов майже став незамінним стабілізатором для нетоксичних пакувальних продуктів, але його ціна дорожча.

Епоксидні стабілізатори часто використовуються як вторинні стабілізатори. Цей тип стабілізатора може покращити стабільність світла та тепла при використанні в поєднанні з барій-кадмій-кальцій-цинковими стабілізаторами, але його недоліком є ​​те, що він легко виділяється. В якості допоміжних стабілізаторів є також поліоли і органофосфіти.

В останні роки також з’явилися рідкоземельні стабілізатори та стабілізатори гідротальциту, стабілізатори рідкоземельних металів в основному характеризуються чудовою продуктивністю обробки, тоді як гідротальцит є нетоксичним стабілізатором.

(2) Антиоксидантні вироби з ПВХ окислюються під впливом тепла та ультрафіолетових променів у процесі обробки та використання, а їх окислювальна деградація пов’язана з утворенням вільних радикалів. Основним антиоксидантом є термінатор розриву ланцюга або елімінатор вільних радикалів. Його основною функцією є поєднання з вільними радикалами для утворення стабільних сполук, так що ланцюгова реакція припиняється, і основним антиоксидантом для ПВХ є, як правило, бісфенол А. Існують також допоміжні антиоксиданти або розкладачі перекису водню, а допоміжними антиоксидантами ПВХ є трифеніл. фосфіт і бензол діетилгексил фосфіт. Комбінація основних і допоміжних антиоксидантів може мати синергічний ефект.

(3) Вироби з полівінілхлориду з поглиначем ультрафіолетового випромінювання, які використовуються на відкритому повітрі, завдяки ультрафіолетовому випромінюванню в його чутливому діапазоні довжин хвиль, молекули ПВХ переходять у збуджений стан або його хімічні зв’язки руйнуються, викликаючи ланцюгову реакцію вільних радикалів, сприяючи деградації та старінню ПВХ. Щоб підвищити здатність протистояти ультрафіолетовим променям, часто додають ультрафіолетові поглиначі. Зазвичай використовуваними поглиначами ультрафіолету для ПВХ є триазин-5, УФ-9, УФ-326, TBS, BAD, OBS. Триазин-5 має хороший ефект, але плівка злегка жовта через жовтий колір, і її можна покращити, додавши невелику кількість фталоціанінового синього. Ультрафіолет -9 зазвичай використовується в ПВХ-плівці для сільського господарства, а загальна доза становить 0.2~0.5 частин. Тип саліцилової кислоти TBS, BAD і OBS мають м'яку дію, а в поєднанні з антиоксидантами вони отримають хороший антивіковий ефект. Для непрозорих продуктів атмосферостійкість зазвичай покращується шляхом додавання лютилового діоксиду титану з затіненням, а якщо додавати ультрафіолетові поглиначі, потрібна велика кількість, що є не дуже рентабельним.

(4) Хелатуючий агент У системі стабілізації пластику ПВХ фосфіт, який часто додають, є не лише допоміжним антиоксидантом, але також відіграє роль хелатного агента. Він може утворювати металеві комплекси з шкідливими іонами металів, які сприяють видаленню де-HCL ПВХ. Зазвичай використовуваними складними ефірами фосфіту є трифенілфосфіт, бензодіетилгексилфосфіт і дифенілоктилфосфіт. У полівінілхлоридній сільськогосподарській плівці загальне дозування становить 0.5~1 частини, яку легко пофарбувати на початковому етапі, якщо використовувати окремо, і термічна стабільність є поганою, тому її зазвичай використовують у поєднанні з металом мило.